Трапляються в житті історії, які мають свій початок, проте не мають кінця...Зустріч з Наталею Ярмольчук була початком однієї такої незабутньої історії. Знайомство з її акварелями відбулося під склепінням собору Святого Духа - на орах. Саме там 1989 року у недіючому на той час соборі був розміщений музей.
...Випускниця Вижницького училища декоративно-прикладного мистецтва принесла кілька акварелей на показ. Частина аркушів привернула увагу. Домовились про зустріч, аби переглянути більше творів. Минуло кілька місяців. Наступний перегляд переконав, що можна готувати виставку.
Омріяна персональна виставка відкрилася травневого дня 1992 року в Чернівецькому обласному художньому музеї на Центральній площі, 10. У невеликому залі панувала весна: заквітчана, легка, прозора, духмяна. Весна в акварелях і поезіях. То була весна Наталиної творчості.Так починався діалог мисткині з містом. Крізь прозорі дерева вона вдивлялась у вікна його будинків, оглядала живописні дахи, милувалась його вежами. Зачаровано завмирала, звертаючись до смарагдових верхівок дерев. Промовляла до них, купаючись в їхніх мереживних кронах. А вони гомоніли, привітно вклонялися їй своїми гілками...
Інколи ніби відхиляла одну з гілок, аби зазирнути на подвір'я. Зупиняла проникливий погляд на залишеному в саду стільці і... щемно завмирала у тривозі про чиюсь самотність. Щось довірливо шепотіла будинку з ґанком. Тамувала подих, оглядаючи залиту сонцем панораму. Чарівними дотиками пензля переносила на папір своє милування пісенними вигинами вулиць.І місто у відповідь немов віталося з нею, весело виблискуючи вікнами, в яких відбивалося дзвінке літнє небо і спекотне сонце. Часом зустрічало її сіро-ліловою осінньою мрякою або ж засніженою імлою та припорошеними снігом вуличками, либонь - золотаво-вохристим сяйвом.
Про спільні радості й спільні тривоги художниці і нашого міста акварелі Наталі Ярмольчук розповідатимуть завжди. Це саме та історія, яка не має кінця...
Комментариев нет:
Отправить комментарий